Зустріч студентів навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ із ветеранами війни – подія, яка пронизує до глибини душі, залишаючи в серці кожного незабутній слід. У просторі навчального закладу, де зазвичай стоїть курсантсько-студентський гамір, обговорюються лекції та будується майбутнє, раптом настає особлива тиша, сповнена очікування, поваги й трепету. У цей момент молодь зустрічається з тими, хто не з підручників знає, що таке любов до Батьківщини, якою ціною виборюється свобода й що таке справжня мужність.

Студентська молодь разом із науково-педагогічними працівниками кафедри цивільно-правових дисциплін ННІПП слухали розповіді Віри Стариченко, психолога, молодшого сержанта, учасниці бойових дій, яка з перших днів повномасштабної агресії допомагала військовим, проводила психологічну підготовку та декомпресію особового складу в найгарячіших точках фронту; Андрія Тітірко, стрільця-санітара, який добровольцем пішов до лав ЗСУ та отримав тяжке поранення в боях поблизу Вугледара; Дмитра Іванова, бійця 92-ї ОМБр, який після поранення і втрати ноги продовжує надихати своєю мужністю та незламністю; Павла Світличного, солдата, який боронив Київ та Бахмут, після поранень і тривалої реабілітації знову повернувся до служби.

У ході зустрічі було презентовано відеоматеріали про діяльність «Київ Мілітарі Хаб» та фотовиставку, присвячену пам’яті Героя України Руслана Боровика – воїна, кіборга, фотографа, активного учасника Революції Гідності та оборонця Донецького аеропорту, який загинув у боях під Ізюмом у 2022 році. В подарунок студентам ветерани передали свої спогади і роздуми, закарбовані на папері – книги «Україна: пекельний 22-й» та «Київ. Жінки. Війна».

Розповіді про побратимів, які не повернулись, про фронтові будні, про втому й силу, про вибір стояти до кінця – назавжди закарбовуються в серцях присутніх. Кожна історія – мов рана, що ще не загоїлась. Та в кожній – безмежна віра в Україну і Перемогу.

Такі зустрічі змінюють світогляд. Вони вчать цінувати прості речі: ранок без сирен, подих свободи, рідну мову на вулицях свого міста. І кожен студент, виходячи з цієї зали, вже інший – доросліший, свідоміший, з глибшим відчуттям обов’язку перед своєю країною.

Бо Україна – це ми. І ми переможемо.

Навчально-науковий інститут права та психології НАВС