У межах Національного тижня безбар’єрності завідувач кафедри психології Навчально-наукового інституту права та психології НАВС Наталія Полудьонна разом зі студентами 1 курсу спеціальності «Психологія» відвідали «Трініті-ХАБ». Це сучасний освітньо-реабілітаційний центр, який забезпечує комплексну підтримку людей із порушеннями зору.

Заклад надає безкоштовні послуги з реабілітації, адаптації, психологічної допомоги, соціалізації та організації дозвілля для тих, хто втратив зір або має серйозні зорові порушення. В умовах сьогодення діяльність таких центрів набуває особливого значення, адже через війну суттєво зросла кількість людей, які потребують медичного супроводу, фізичного відновлення та інтеграції в суспільство.

Для майбутніх фахівців цей візит став важливим елементом практичної підготовки. Студенти отримали можливість безпосередньо ознайомитися з роботою у сфері безбар’єрності, інклюзивної комунікації та адаптації людей після травматичного досвіду.

 

  

Під час зустрічі студенти ознайомилися з основними напрямами діяльності центру, сучасними підходами до соціальної інтеграції людей із порушеннями зору й особливостями організації безпечного та доступного простору. Також вони вивчили систему супроводу осіб, які пережили складні життєві обставини чи бойові травми.

Особливе враження на учасників справило спілкування з людьми, які частково або повністю втратили зір унаслідок війни. Їхні історії стали для майбутніх психологів прикладом сили духу й внутрішньої стійкості. Цей досвід допоміг глибше усвідомити, наскільки важливою є коректна, етична та професійно грамотна взаємодія з людиною, яка зазнала травми.

У межах практичного тренінгу студенти спробували себе в ролі асистентів супроводу. Вони вчилися правильно контактувати з людиною, пропонувати допомогу без нав’язливості чи патерналізму, орієнтувати в незнайомому середовищі та враховувати емоційний стан співрозмовника.

  

Під час тренінгу особливу увагу викладачі приділили етичним аспектам взаємодії. Майбутні психологи вчилися розуміти, що людина з порушенням зору потребує не жалю, а поваги, партнерства та визнання її автономності. Саме така модель спілкування сьогодні є основою сучасної концепції безбар’єрності й інклюзивності.

Учасники заходу наголосили, що в умовах воєнного часу проблема безбар’єрності в Україні набуває принципово нового змісту. Раніше це поняття переважно асоціювалося з фізичною доступністю простору: пандусами, тактильною плиткою чи архітектурною адаптацією. Сьогодні ж безбар’єрність дедалі більше стосується психологічної, соціальної та комунікативної готовності суспільства взаємодіяти з людьми, які мають травматичний досвід війни.

Війна змінює саму структуру соціальних компетентностей сучасної людини. Сьогодні вміння правильно комунікувати з ветеранами, людьми з ампутаціями, порушеннями зору, ПТСР чи іншими наслідками бойових дій — це вже не просто додаткова перевага чи «м’яка навичка» (soft skill). Це стає обов'язковою складовою професійної підготовки та ознакою громадянської зрілості суспільства.

Під час дискусії студенти дійшли висновку, що в Україні формується новий тип культури взаємодії, де ключового значення набувають такі навички:

• Емпатійна комунікація — здатність чути та розуміти емоції співрозмовника.
• Інклюзивна компетентність — готовність створювати рівні умови для кожного.
• Травма-інформована взаємодія — розуміння психологічних наслідків пережитого стресу.
• Навички кризової комунікації — ефективне спілкування в екстремальних ситуаціях.
• Ветерансько-чутливий підхід — повага до досвіду військовослужбовців.
• Стійкість у професійному середовищі — здатність працювати з глибокими травмами.
• Повага до гідності й автономії — визнання незалежності та сили особистості.
• Конструктивна підтримка — допомога без знецінення досвіду чи надмірної опіки.

Особливого значення ці вміння набувають для майбутніх психологів та правоохоронців. Сучасні фахівці у своїй щоденній діяльності постійно взаємодіють із ветеранами війни, людьми з бойовими травмами, особами після окупації, родинами загиблих чи зниклих безвісти, а також із громадянами в стані гострого стресу та психологічного виснаження.

Саме тому для психологів та працівників системи МВС здатність правильно вибудовувати комунікацію з людьми, які пройшли крізь війну, є не лише виявом гуманності. Сьогодні це основа професійної ефективності, деескалації конфліктів, кризової взаємодії та формування довіри громадян до державних інституцій.

 

Учасники заходу наголосили, що сьогодні поняття «soft skills» у воюючій країні суттєво розширюється. До нього входять не лише навички командної роботи чи емоційного інтелекту, а й здатність взаємодіяти з людьми після тяжких бойових травм, втрати здоров’я, зору чи психологічної рівноваги.

У сучасному академічному та професійному дискурсі такі вміння дедалі частіше визначають як: компетентності взаємодії у травматизованому суспільстві; інклюзивні комунікативні навички; навички етичної взаємодії з ветеранами; травма-інформовану комунікацію; компетентності кризового суспільства.

Для студентів ННІПП цей візит став не лише навчальною практикою, а й важливим особистісним досвідом. Саме під час таких зустрічей формується справжнє усвідомлення професії психолога та правоохоронця як професії служіння людині, підтримки, захисту та відповідальності перед суспільством. Це  сприяє формуванню у студентської молоді сучасного бачення безбар’єрності, розвитку професійної емпатії, психологічної грамотності, інклюзивної культури та готовності працювати в умовах суспільства, яке переживає глибокі наслідки війни та водночас формує нову культуру людяності, підтримки й взаємної поваги.